Самооцінка та саморозвиток вчителя
Як і самопізнання у цілому, професійне самопізнання актуалізується під впливом певної мо-тивації,, що визначено своєрідністю діяльності, спілкування і особи педагога. Мотиви професійного самопізнання багатоманітні. Найтиповішими є такі. По-перше, професійне самопізнання спонукає зацікавленням до себе, прагненням розібратися у своїх сильних і слабких якостях як професіонала, розширити свій кругозір про власну особу. По-друге, необхідність самопізнання виникає, коли учитель знаходить дисбаланс між своєю працею та її результатами, що також стимулює процес пізнання себе. Наприклад, погана успішність учнів змушує учителя замислитися над тим, що у його поведінці, методиці викладання призводить до незадовільних результатів чи конфліктів із учнями, колегами, адміністрацією. Вивчення себе, виявлення причин дисбалансу дають можливість педагогові: усунути недоліки в діяльності, поведінці, взаємодії; відновити рівновагу між собою й оточуючими; ліквідувати негативні емоційні переживання, які супроводжували дисбаланс. По-третє, самопізнання активізується внаслідок критичних зауважень на свою адресу інших: адміністрації, колег, батьків, іноді й учнів. Реакція на критику може бути різною: деструктивною - критика відкидається, супроводжуючись образами, бажанням помститися; конструктивною - відкидається лише те, що, на думку вчителя, не відповідає реальному стану справ, і визнаються певні його недоліки та недоробки. У будь-якому разі конструктивний підхід спонукає до самопізнання й оцінювання власної діяльності. По-четверте, стимулами самопізнання можуть бути мотиви професійного саморозвитку: самоствердження, самовдосконалення, самоактуалізація. Іншими словами, педагог пізнає себе для того, щоб істотно поліпшити свою діяльність, самому особистісно зростати, досягти у своїй роботі значущих результатів. Якщо говорити про мотиви самоствердження, то вони значно різняться за своїми цінностями. В одних випадках учитель пізнає себе, щоб мати владу над іншими і через це само-ствердитися, в інших - приміряє свої можливості до нової педагогічної технології, досягаючи високих результатів в опануванні нею, самостверджується як професіонал. Якщо ж домінуючу роль починають виконувати мотиви самовдосконалення і самоактуалізації, то самопізнання наповнюється глибоким сенсом, пов'язаним із усвідомленням необхідності особистого зростання. Спрямованість роботи учителя над собою визначається його педагогічною центрацією, що характеризується тим, яку сферу своєї професійної роботи педагог виділяє як основну. Основні педагогічні центрації: o на інтересах свого "Я"; o на інтересах адміністрації, керівництва; o на інтересах колег по роботі; o на інтересах і запитах батьків; o на вимогах технологи навчання та виховання; o на інтересах і потребах навчатися; o гуманістична, тобто центрація на інтересах (проявах) своєї суті й суті інших людей: адмі-ністрації, колег, батьків, учнів. Отже, мотивацію поведінки і діяльності педагога визначено типом його центрації, що спря-мовує і своєрідність професійного самопізнання. Наприклад, учитель центрований на інтересах адміністрації, через це активізуються мотиви відповідати вимогам і очікуванням директора, завуча, чітко і виконувати їхні вказівки, щоб заслужити похвали, бути наближеним тощо. Тому пізнавати, відкривати у собі потрібно саме такі якості й риси особистості, які якнайповніше дали б змогу задовольнити такий мотив. Аналогічні міркування можна зробити й щодо інших типів центрації. Найціннішою є гуманістична центрація, що обумовлюється сама й обумовлює мотивацію саморозвитку, глибше відбувається і всебічне пізнання себе як особи і як професіонала. Що стосується способів професійного самопізнання, то вони такі самі, як і при самопізнанні особистості в цілому: виявлення, фіксація, аналіз, оцінювання та прийняття. А ось засоби професійного самопізнання своєрідні й визначаються характером педагогічної роботи. Аналіз власної діяльності, спілкування - це провідний засіб, який педагог практично використовує щодня, оцінюючи те, як йому вдалося провести урок, свої досягнення і недоліки, емоційний стан, рівень своєї упевненості й багато чого іншого. Під час такого аналізу вчитель досліджує власну особу, визначає свої сильні та слабкі сторони, відшукує причини можливих конфліктів. На жаль, виявлення недоліків і конфліктів не завжди співвідноситься із власною особою. Чимало існує прикладів, коли відповідальність за помил-ки, конфлікти покладається не на себе, а на інших (погана успішність - учні нездібні; конфлікти з батьками - батьки винні тощо). Така позиція не стимулює самопізнання, а гальмує його, будучи захисною реакцією особи. Порівняння себе із певною нормативною моделлю педагога або ідеалом, а також із конкретними людьми, що займаються педагогічною діяльністю. У будь-якого, хто обрав педагогічну професію (це характерно і для будь-якої іншої професії), з часом формується певний норматив чи ідеальний образ, вихователя, вчителя тощо. Цей образ може існувати у вигляді абстрактної або конкретної особи (наприклад, я хочу бути схожим на вчителя, який навчав мене фізики у школі), чітко усвідомленої або неусвідомленої. Але в будь-якому разі прагнення особистості відповідати нормативу або ідеалу природне. Якщо під час порівняння роблять висновки на користь близькості своєї особистості нормативу, то педагог переживає почуття задоволення, у нього підвищуються самоповага та рівень самосприйняття. Коли ж ні, то актуалізуються дві тенденції: або зниження самоповаги, зростання незадово-леності, які не супроводжуються прагненням до удосконалення; або на фоні схвалення себе розвиваються мотиви професійного самовиховання. Порівняння себе відбувається не тільки з нормативною моделлю або ідеалом але й із конкретними людьми, своїми колегами, які працюють поруч. Тут також виявляються різні варіанти реагування на результати порівняння: якщо особа оцінює себе вище за інших, підкріплює цю оцінку реальними результатами роботи, вона відчуває задоволення, ідентичність із собою, високий рівень самоповаги і самосприйняття; якщо таке порівняння не на її користь, то педагог відчуває заздрість, вважаючи інших "щасливцями", намагається ствердитися у будь-який спосіб, використовуючи механізми обману, маніпулювання і влади, але нічого не змінюючи у собі або в іншому, кращому, разі - здорова заздрість інтенсифікує самопізнання і саморозвиток ("Я можу бути не гіршим за інших і домогтися таких самих, можливо й вищих, результатів"). Оцінювання педагога та його діяльності іншими людьми. Педагогічна діяльність, як жодна інша, схильна до інтенсивної оцінної діяльності. Педагоги часто дають відкриті уроки, їхні заняття з учнями відвідує адміністрація, проводяться різного роду перевірки тощо. Крім того, вчителі одержують постійний зворотний зв'язок від учнів у вигляді реакцій інтересу, захопленості, результативності, організованості й багато чого іншого. Педагог найчастіше піддається критиці, будь то розбір уроку, позакласного заходу, спілкування із учнями, адміністрацією тощо. Адміністрація, висуваючи вимоги до вчителя, стежить за їх ви-конанням, інакше критикує його. Ставлення до критики - одне із мірил зрілості педагога. Критика може стати стимулом для пізнання себе, але й може відбити будь-яке бажання займатися самопізнанням. Однак оцінювання власної особи з боку інших є могутнім чинником розвитку мотивації самопізнання і розгортання цього процесу. Систематичне підвищення своєї кваліфікації на педагогічних курсах також може стимулювати самопізнання, а не тільки бути умовою підвищення професійної компетентності. Підвищуючи свою кваліфікацію, опанувавши нові знання, уміння, технології, педагог водночас пізнає і самого себе. Проведення із педагогами тренінгів самопізнання, самовдосконалення, особистісного зростання дає можливості розвиватися і пізнавати себе. Самоосвіта. Будь-яка професія вимагає самоосвіти, але педагогічна -- постійної, упродовж усього життя, інакше "втратиш форму". Самоосвіта в першу чергу - чинник саморозвитку, що містить численні завдання із самопізнання (будь-яка нова, отримана самостійно інформація співвідноситься із власним досвідом, власною особистістю, унаслідок чого і сама особистість піддається постійній переоцінці). Нагадаємо, що з точки зору оптимізації самопізнання дуже непогані результати дають самостійні заняття психологією - як її теоретичними, так і прикладними напрямами, пов'язаними з освітою і особистістю учителя. Методики вивчення особистості педагога і його діяльності, що містяться у сучасній психології, можуть допомогти учителеві скласти цілісну самохарактеристику, дати собі ґрунтовну оцінку. Мають свою специфіку і механізми самопізнання - ідентифікація і рефлексія. Ідентифіку-ючись з ідеалом, нормативним чином або конкретною людиною своєї професії, а також із різними аспектами своєї особистості, діяльності та спілкування, педагог має нагоду виділити і зафіксувати свої особистісні якості, поведінкові характеристики. Рефлексія дає можливість провести різний за глибиною аналіз і оцінити себе. У сучасній психології є багато експериментальних даних, що доводять, що високий рівень рефлексії педагога сприяє глибокому всебічному пізнанню, оптимізує стратегії розвитку професійної компетентності. Низький рівень рефлексії спільно з вираженою тенденцією до стереотипізації різко знижує можливості індивіда у пізнанні себе і у постановці мети свого професійного саморозвитку. Що стосується результатів самопізнання, то своєрідність їх полягає у повноті, всеохопленні та глибині уявлень про себе, свої викладацькі здібності, педагогічну спрямованість, мислення тощо; професійну Я-концепцію у цілому. На зміст самопізнання накладаються певні оцінки: висока або низька самоповага, відчуття ідентичності або неідентичності з собою, рівень самосприйняття. Оптимальна Я-концепція педагога, високий рівень самосприйняття є умовами адекватної побудови стосунків із усіма учасниками педагогічного процесу, формування адекватної позитивної Я-концепції учнів різного віку. Загалом, процес самовдосконалення учителя містить такі етапи: o самоаналіз власної особистості, діяльності та спілкування. Під час самопізнання уточнюється уявлення про себе, про свої сильні та слабкі сторони, спрацьовують механізми самосприйняття особистості. Залежно від того приймає себе особистість чи ні (приймає чи не приймає окремі свої якості), залежатиме вибір стратегій самовдосконалення; o формування ідеального образу "Я" здійснюється за допомогою задіяння механізмів са-мопрогнозування; сам цей образ може бути більш-менш узагальненим або конкретизованим; o формулювання програми саморозвитку, де визначається порядок і послідовність дій педаго-га із самоудосконалення, час, умови, прогнозуються результати, способи та прийоми само-виховання і самоосвіти; o реалізація програми; o контроль і оцінювання ефективності проведеної роботи із внесенням корективів у подаль- шу роботу над собою щодо свого професійного розвитку. Далі наведемо перелік простих запитань, які рекомендує англійський психолог Р. Берне. Від-повідаючи на них, учитель може поглибити саморозуміння і усвідомлення своєї Я-концепції. 1. Чи вважаю я себе досконалою, цілком сформованою особистістю, чи маю резерви внутріш-нього зростання та розвитку? 2. Чи достатньо я впевнений у собі? 3.Чи здатен я терпляче сприймати різні точки зору? Чи достатньо у мені інтелектуальної гнучкості, щоб уникати догматизму і не стверджувати, скажімо, що є лише один метод розв'язання певної задачі; лише один підручник, де певну тему викладено правильно; лише один спосіб навчитися чомусь тощо? 4. Чи здатен я сприймати на свою адресу критику, необхідну для мого особистісного і профе-сійного розвитку? Чи можу я відверто обговорювати з іншими свої особисті та професійні проблеми? 5. Чи знаю я насправді, як мої учні сприймають світ; яким учителем я їм уявляюся; чи можу я поглянути на себе їхніми очима? 6. Чи подобаються мені близькі контакти із учнями чи я віддаю перевагу безособовому, відчуженому спілкуванню з ними? Що для мене важливіше: зміст навчального предмета чи потреби і особливості сприйняття учнів? 7. Чи прагну я з'ясувати причину труднощів, які постають перед учнем у навчанні, чи я зав-жди готовий робити висновок щодо його нездібності? Чи намагаюся я змінити характер на-вчальних занять учнів, які не встигають, щоб дати їм відчути успіх, розуміння, упевненість у собі? Чи вірю я у необхідність враховувати індивідуальні відмінності розвитку учнів? Чи дають мої уроки кожному учневі продемонструвати свої можливості? 8.Чи спонукає мій стиль викладання любов до навчання та цікавість до мого предмета в учнів? Нижче розглянемо практичні поради, що дадуть змогу вчителеві пізнати себе й зайнятися саморозвитком. У поданих рекомендаціях застосовано метод активного соціологічного тестованого аналізу та контролю, за допомогою якого вже розробляли схожі рекомендації для керівників, учителів різних навчальних закладів. Усі вони були високо оцінені тими, хто ними користувався, оскільки їх систематичне, послідовне застосування сприяє здобуттю знань, формуванню професійних умінь і навичок. Уважаємо, що за серйозного творчого підходу і за регулярного застосування цих методичних рекомендацій учителі теж зможуть значно збагатити зміст, форми та методи своєї педагогічної діяльності. Сподіваємося, що учитель у процесі роботи доповнюватиме і вдосконалюватиме ці рекомендації відповідно до кваліфікації і власного педагогічного досвіду. Під час роботи з поданими методичними рекомендаціями доцільно керуватися такими вка-зівками. 1.Уважно прочитайте ці рекомендації та визначте з-поміж них ті, що найбільше вас зацікавили. Для цього у графі "Оцінка важливості" напроти кожної рекомендації поставте за 5-бальною системою свою оцінку. Якщо рекомендація важлива і цілком підходить вам - "5"; є у цьому щось позитивне - "4"; є раціональне зерно - "З". Якщо ви вважаєте, що ця рекомендація не для вас, не відповідає вашим умовам роботи чи власному досвіду - ставте "1" і до певного часу не звертайте на неї особливої уваги. Але все ж урахуйте, що для значної частини ваших колег ця рекомендація виявилася корисною у їх практичній діяльності. 2. Після того як оцінки важливості ви виставили, проставте проти кожної рекомендації у графі "Оцінка виконання" оцінку, що свідчить, наскільки послідовно ви реалізуєте її на практиці. Критерії цієї оцінки можуть бути такими: а) систематично намагаюся працювати саме так - "5"; б) роблю так досить часто - "4"; в) інколи використовую - "З"; г) ще не користуюся, але шукаю шляхів застосування її у своїй діяльності - "2"; д) рекомендацію не виконую - "1". Порівнявши оцінки важливості та виконання рекомендацій, ви одразу побачите, на що слід звернути особливу увагу в своєму самовдоско-наленні. 3. Окресліть заходи на найближчий час і на перспективу з метою ліквідації виявлених прорахунків у вашій діяльності. 4. Періодично проглядаючи рекомендації і виставляючи олівцем оцінки їх виконання, систе-матично відзначайте, наскільки поліпшилася ваша педагогічна діяльність. 5. Під час накопичення досвіду ви можете доповнити наведені рекомендації власними, ви-клавши їх зміст на спеціальних вкладних аркушах. 6. Пам'ятайте, що ваша оцінка важливості рекомендацій із часом може значно змінитися. Те, що вчора здавалося вам неприйнятним, через певний час може стати важливим для вашої роботи із учнями, колегами. 7. Аналіз методичних рекомендацій бажано здійснювати за розділами і прагнути не кількості, а якості, глибини усвідомлення і важливості тієї чи іншої рекомендації для вашої практичної діяльності. Найважливіше для досягнення головної мети - дати кожному вчителеві можливість поба-чити і замислитися над тим, що і як слід було б робити, і як він це робить у реальній практичній діяльності. Оцінювання особистих якостей учителя Запитання і пропозиції Оцінка важливості виконання 1. Оцініть широту свого кругозору і наукової ерудиції, необхідних для виконання педагогічних функцій 2. Оцініть рівень власного розвитку загальної культури, духовного багатства та емоційної стійкості 3. У якому поєднанні перебувають ваша професійна підготовка, наполегливість, витримка, терпіння із чуйністю, співчуттям і доброзичливістю? 4. Якою мірою ви володієте педагогічними здібностями? o дидактичними; o академічними; o перцептивними; o експресивними; o організаторськими; o комунікативними; o педагогічною уявою; o педагогічним тактом; o гностичними; o мажорними 5. Будьте вимогливими до себе - це допоможе вам стати вимогливими до учнів і колег 6. Вудьте принциповими, але ваша принциповість не має переходити у впертість 7, Умійте вибачати завдані вам образи. Урахуйте, що слова та дії, які здалися вам образливими, могли бути сказані без злого наміру 8. Охайний зовнішній вигляд і акуратність - обов'язкова якість учителя 9. Стежте за своїм мовленням, чітко формулюйте власну думку, уникайте штампів 10. Якщо ви не маєте рації - не соромтеся визнати це чесно перед учнями чи колегами 11. Будьте стриманими і стежте за тим, щоб ваші особисті неприємності не впливали на учнів та оточуючих 12. Якщо хочете, щоб люди ділилися з вами своїми думками, переживаннями, навчіться слухати і намагайтеся не говорити про те, що не цікавить вашого співрозмовника 13. Оцініть свої здібності вчителя шляхом аналізу власної діяльності за останнє півріччя навчального року (на прикладі різних педагогічних ситуацій) 14, Ви повинні терпляче ставитися до вад, що властиві учням і колегам, та бути непримиренним до всього, що шкідливо відбивається на навчанні та вихованні учнів 15. Важливим для оцінювання ваших можливостей та результатів роботи є щоденник педагогічних спостережень. Оцініть ваше ведення щоденника. Чи допомагає він вам отримати більш повну модель ваших реальних думок і дій, нахилів і звичок? Чи дає змогу об'єктивніше побачити ваше людське і професійне "я"? 16. Оцініть свою педагогічну роботу на підставі оцінювання досягнень ваших учнів 17. Визначте ваші конкретні завдання з навчання та виховання учнів на найближчі 1-4 місяців 18. Оцініть складений вами план підвищення власної кваліфікації 19. Оцініть свою витривалість і працездатність. Чи завжди ви маєте запас сил і енергії для виконання раптового завдання, наказу? 20. Оцініть власну поведінку в складних психолого-педагогічних ситуаціях 21. Чи вмієте ви планувати робочий і власний час? Чи відзначається гнучкістю складений вами план? Програма вивчення умінь і навичок професійно-педагогічного спілкування Запитання і пропозиції Оцінка важливості виконання 1. Чи відчуваєте ви постійну потребу в спілкуванні зі своїми учнями? 2. Чи розмірковуєте ви про своїх вихованців у вільний від роботи час? 3. Чи трапляються у вас такі ситуації: ви читаєте книгу або газету, переглядаєте фільм або спектакль, знайомитеся із певними фактами чи явищами, і у вас виникає бажання розповісти про це своїм вихованцям? 4. Як впливає на вас сам факт вашої появи у навчальному закладі чи аудиторії (мобілізує, бадьорить, пригнічує тощо)? 5. Чи можете ви легко подолати власне роздратування через недостатньо підготовлених або недисциплінованих учнів? 6. Чи цікаво вам із учнями на заняттях? 7. Як ви почуваєтеся, коли взаємини із учнями у вас не складаються? 8. Чи виникає у вас відчуття задоволення, якщо заняття пройшло добре? 9. Чи виникає у вас потреба поговорити із учнем, якщо ви випадково його зустрінете? 10. Що для вас важливіше на заняттях: прагнення зрозуміти учнів чи незалежно від їх настрою реалізувати свій план? 11. Коли ви готуєтеся до занять, чи продумуєте паралельно із його змістом і методикою можливий процес спілкування? 12. Чи склалися у вас відносно стійкі прийоми, у системі педагогічного спілкування з учнями які ви використовуєте? 13. Чи не помічали ви, що прийоми педагогічного спілкування інколи перенесете у сферу спілкування з іншими людьми, які ви використовуєте? 14. Проаналізуйте, які труднощі у сфері спілкування з учнями виникають у вас під час навчально-виховного процесу, з'ясуйте їх причини 15. Навчіться керувати власним творчим самопочуттям під час спілкування із учнями 16. Спробуйте висловити власні педагогічне доцільні переживання і передати їх учням у різних психологічних ситуаціях 17. Намагайтеся виробляти у себе навички педагогічної імпровізації у спілкуванні з учнями Спробуйте якомога точніше відповісти на ці запитання. Щойно ви відчуєте, що з якогось параметра спілкування ви відстаєте, то саме у цьому напрямі вам необхідно працювати над собою. ФОРМА № З Тестова картка оцінювання стилю комунікативної діяльності учителя Попросіть будь-кого зі своїх колег відвідати ваші заняття й охарактеризувати особливості вашого спілкування з учнями за такою шкалою (за їх відсутності це можна зробити самотужки): доброзичливість 5 4 3 2 1 недоброзичливість байдужість 1 2 3 4 5 зацікавленість заохочення 5 4 3 2 1 примушування закритість 1 2 3 4 5 доступність активність 5 4 3 2 1 пасивність жорсткість 1 2 3 4 5 гнучкість Визначте негативні риси вашого стилю спілкування та шляхи їх подолання. , Наступний крок - ознайомте із цим списком людей, з якими у вас дружні стосунки; колег, рідних, друзів: вони охоче погодяться доповнити список. Утілюйте у життя таку програму: o протягом тижня працюйте над удосконаленням чи викоріненням однієї із зазначених у списку рис; o оцінюйте свої успіхи за 5-бальною системою; o після закінчення списку розпочинайте все спочатку; o проводьте цю роботу протягом не менше одного року. Не виключено, що дехто із учителів візьме під сумнів: а чи дійсно потрібно навчатися науки спілкування, чи не прийде вона сама собою? Із такими поглядами погодитися складно, адже опанування педагогічних спілкувань шля-хом спроб і помилок коштує дуже дорого. Та й час масового дилетантства, на щастя, минає. ФОРМА № 4 Підвищення кваліфікації учителя Запитання і пропозиції Оцінка важливості виконання 1. Вивчайте праці А. С. Макаренка, В. О. Сухомлинського, досвід відомих педагогів-новаторів. Обирайте те, що можна використовувати у ваших умовах 2. Завжди і скрізь пам'ятайте, що ви тільки у тому разі педагог, якщо постійно займаєтеся самоосвітою, самовихованням, самовдосконаленням 3. Вивчення та опанування педагогічної етики допоможе вам уникнути багатьох педагогічних помилок 4. Яким би досвідченим ви не були, не нехтуйте досвідом інших учителів, які працюють разом із вами, частіше радьтеся з колегами 5. Підвищуйте свій професійно-педагогічний рівень шляхом відвідування занять, що проводять досвідчені вчителі 6. Учні початкових класів школи В. О. Сухомлинського мали у своїх бібліотечках по 100 книг. Скільки книг у вашій особистій бібліотеці (зокрема з педагогіки)? 7. Намагайтеся використовувати педагогічний досвід роботи учителів-новаторів, для цього регулярно переглядайте і читайте педагогічні журнали та газети 8. Культура сучасної людини виявляється у мовному спілкуванні з іншими людьми, у єдності слова і діла, в умінні чітко формулювати свої думки і висловлювати свої почуття. Спробуйте поглянути на себе очима учня, своїх колег 9. Досвід із художньої літератури, не менш важливий, ніж відомості, викладені у спеціальних педагогічних виданнях. Умійте взяти і використати корисні приклади з книг, радіо- і телепередач 10. Спробуйте розвинути у собі педагогічні вміння (володіння голосом, мімікою, пантомімою, уміння впливати на колектив, створювати потрібний клімат у ньому) 11. Педагог, як і керівник, зобов'язаний знайти час, щоб... нічого не робити. Це час, коли продумують і оцінюють найвідповідальніші справи та ухвалюють рішення 12. Ви періодично проходите переатестацію, у процесі якої вас і вашу діяльність оцінюють спеціальна комісія, педагогічний колектив кафедри, керівництво ЗНЗ 13. Уявіть, що вам потрібно найближчим часом бути переатестованим. Спробуйте самі себе оцінити і відповісти на такі запитання: o Якими є три головні ваші якості як учителя? o Що нового принесли ви із собою у ЗНЗ? o Яка ваша педагогічна філософія? o Як ви домагаєтеся правдивості від учнів? o Ви впевнені, що всі ваші учні обдаровані й талановиті? o Що для вас найважливіше у стосунках з учнями, вчителями та керівництвом ЗНЗ? o Який ваш найбільший недолік у стосунках із учнями? | |
|
| |
| Переглядів: 9423 | |
| Всього коментарів: 0 | |